Батьківський всеобуч

Вправи для профілактики плоскостопості

Як загартувати дитину: 10 правил для батьків.

Це питання хвилює багатьох батьків. Майже всі мами і тата знають, що загартування допомагає позбутися від частих простуд, зміцнити імунітет та здоров'я дитини. Але як правильно гартувати дитину? Як отримати максимальний ефект від загартування?

Далі дивіться в джерелі.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичної культури

При оцінюванні навчальних досягнень учнів основної групи за показником навчального нормативу визначають рівень навчальних досягнень (низький, середній, достатній, високий), а потім за технічними показниками виконання рухової дії та теоретичними знаннями виставляють оцінку в балах (таблиця).

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів	Показники навчальних нормативів	Бали
Учень (учениця) має фрагментарні уявлення з предмета; розрізняє та виконує відповідно до вимог лише елементи фізичних вправ	Низький	1
	Середній	2
	Достатній	3
	Високий	4
Учень (учениця) виявляє розуміння основних положень навчального матеріалу, наводить приклади; техніка виконання фізичних вправ має незначні відхилення від встановлених вимог, які аналізуються та виправляються з допомогою вчителя	Низький	5
	Середній	6
	Достатній	7
	Високий	8
Учень (учениця) володіє узагальненими, міцними знаннями з предмета; має достатню тактичну підготовку для виконання навчальних завдань; має системні навички техніки виконання фізичних вправ, що відповідають встановленим вимогам	Низький	9
	Середній	10
	Достатній	11
	Високий	12

На сучасному етапі, з метою формування позитивного ставлення учнів до занять фізичною культурою та підвищення рівня їх рухової активності, оцінювання навчальних досягнень з фізичної культури має здійснюватися в особистісно-зорієнтованому аспекті. В основу  особистісно-зорієнтованого оцінювання покладаються: особисті досягнення школярів на протязі навчального року; активна робота учнів на уроках фізичної культури; залучення учнів до занять фізичною культурою в позаурочний час; участь у змаганнях всіх рівнів. На основі зазначених показників вчителям рекомендується застосовувати різноманітні системи нарахування «бонусних» балів. Зазначені системи  корекції оцінювання мають погоджуватися  педагогічною радою школи.

Який спорт вибрати для дитини

(поради батькам)

Чи потрібен дитині спорт? Спорт чи фізкультура? З якого віку можна займатися спортом? Бажання дитини, її особистість і види спорту Усі батьки мріють, щоб їхня дитина ста­ла сильною, упевненою в своїх силах лю­диною, стійкою до невдач, самостійною, незалежною, наполегливою у досягненні цілей, здоровою фізично і психічно. За статистикою, чим активніше дитина займається фізичними вправами у 5-8 ро­ків, тим менше ризик хвороб серця у май­бутньому, проблем з хребтом, зайвою вагою, порушенням кровообігу (вегето-судинна дистонія). Є й психологічні плюси: спорт навчає перемагати і програвати, планувати час, дотримуватися дисципліни. І тут постає нова проблема — проблема вибору. Насамперед батьки мають визначитись: чи хочуть вони зробити з дитини спортсмена, чи просто здорову, фізично розвинену людину. Це і є різниця між професійним спортом і фізкультурою, тобто спортом заради здоров'я. Як кажуть у народі, «фізкультура лікує, а спорт руйнує». Спортом займаються заради результату, а фізкультурою — щоб бути здоровим. Не варто ідеалізувати заняття спортом. Попри плюси, там не бракує й мінусів. Насамперед це травми, без яких не обходиться жодна спортивна кар'єра, і надмірні навантаження, що спричиняють проблеми зі здоров'ям у майбутньому. Спортивні єдиноборства (бокс, карате тощо) — це удари по голові, струси мозку; боротьба (дзюдо, вільна боротьба) — вивихи суглобів; футбол — травми ніг, важка атлетика — надмірне навантаження хребта і суглобів, слабке серце; легка атлетика — навантаження на суглоби ніг; художня гімнастика і хокей — лідери з травматизму. Проте ці проблеми виникають тоді, коли спорт заради здоров'я перетворюється у спорт заради результату. Тож батьки мають контролювати ситуацію і зробити вибір. Натомість плавання, східна гімнастика (ушу, цигун) і танці — ідеальні види спорту для гармонійного розвитку всього організму. Нині в заняттях спортом є ще один бік — фінансовий. В економ-клас входить футбол, плавання, волейбол, баскетбол. У бізнес-клас — танці (костюми і взуття для виступів), лижі й хокей (спорядження коштує сотні євро), теніс, кінний спорт тощо. Втім, значні затрати для батьків починаються тоді, коли робиться вибір на користь спортивної кар'єри. Якщо ж ви хочете, щоб малюк просто гармонійно фізично розвивався — відведіть його у спортивну секцію, фітнес-клуб, басейн. Проте в обох випадках треба все одно вибрати — вид спорту. Однак перед цим вибором слід визначитися з 2 чинниками: вік, з якого починати спор­тивні заняття, стан здоров'я дитини та її бажання займатися. Головне завдання батьків — не нашкодити здоров'ю дитини у прагненні його покращити, адже надмірні навантаження негативно вливають на фізичний і психологічний розвиток малюка (синдром хронічної втоми, неврози тощо). Ось що радять фахівці: ·                                 з 3-х років можна ходити на плавання (з батьками, з 7 — без), танці, дитячий фітнес, ушу; ·                                 4-5 років — теніс, єдиноборства, хокей, фігурне катання, лижі; ·                                 з 6 років — акробатика, футбол, художня гімнастика; ·                                 з 7 років — велоспорт, аеробіка, синхронне плавання; ·                                 з 8 років — волейбол, баскетбол, гольф; ·                                 з 9 років — біатлон, сноуборд, регбі; ·                                 з 10 років — легка атлетика, фехтування, кінний спорт ·                                 з 12-13 років — бокс. Для дітей з ослабленим здоров'ям підійде плавання з полегшеним режимом тренувань, проте якщо вона має захворювання дихальних шляхів (синусит, тонзиліт, гайморит), слід порадитися з лікарем, і взагалі якщо має будь-які проблеми зі здоров'ям — обов'язково порадьтеся з лікарем щодо того, які навантаження їй не зашкодять. Танці — єдиний вид занять, де нема явних протипоказань. Спорт взагалі протипоказаний, якщо дитина має проблеми з серцем, порушення судинної системи (тиск), хронічні захворювання органів дихання і травлення. Таким дітям слід ходити на лікувальну фізкультуру. А крім того, є ж іще шахи, які розвивають увагу, логічне мислення, дисципліну. Щоб від спорту була користь, дитина має отримувати задоволення від занять. А для цього вид спорту має пасувати індивідуальному типу особистості, характеру, нахилам, фізичним даним, а не амбіціям батьків, та навіть амбіціям самої дитини (бо Федько ходить на футбол, і Сашко ходить): прийшов малюк на тренування, походив і кинув. Бо не його. І не треба його сварити, натомість підказати, в якому виді спорту йому буде комфортно, і тільки тоді він зможе досягнути успіхів. Якщо малюк екстраверт, комунікабельний, приязний, не соромиться, то досягне успіхів у швидкісно-силових видах спорту (боротьба, лижі, легка атлетика, акробатика, гімнастика, теніс, танці, ковзани) — якщо він лідер і не хоче ні з ким ділитися перемогою, і командних (футбол, хокей тощо) — якщо не має лідерських задатків. Єдиноборства підходять гіперактивним, агресивним дітям, де вони можуть витратити зайву енергію та агресію. Якщо малюк інтраверт, сором'язливий і пасивний, то фітнес, плавання, кінний спорт, ковзани, танці, дитяча йога — це його. Якщо дитина не хоче займатися спортом, не варто її змушувати. Для здоров'я достатньо гуляти, бавитися надворі, ходити пішки. Є діти, нервова система яких не витримує змагань взагалі або ж поразок, без яких неможливі змагання. Не покажуть спортивних результатів апатичні, дратівливі діти. Психоастеніки (нерішучі, з поганим сном та утомлюваністю діти) також ніколи не стануть чемпіонами, проте плавання і танці принесуть лише користь. Басейн і кінний спорт помічні для дітей з підвищеною збудливістю, різкими емоційними реакціями. Вода і спілкування з кіньми заспокоює, знімає стрес. Загалом, ще раз повторимо: плавання і танці мають найменше протипоказань і підходять   майже усім дітям.